Рід Гербера (Gerbera) нараховує близько 70 видів трав'янистих крупноквітучих рослин сімейства складноквітні, але лише один вид вирощують як вазони. У природньому середовищі вони розповсюджені в Африці й Азії. Герберу вирощують як квітучий вазон протягом багатьох років. Ці яскраві рослини займають невелику площу, їх можна поставити на невеликому столі або поличці, внісши в інтер'єр новий колірний ефект.

Гербера – багаторічна трав'яниста рослина із прикореневими листками і квітками, що нагадують велику ромашку. Найбільш широко поширена в культурі гербера Джемсона (Gerbera Jamesonii), та її численні сорти і садові форми рослини. Основний час цвітіння – з ранньої весни до кінця осіни, але іноді їх продають квітучими навіть взимку. Її вирощують в основному як квіти на зріз для флористики. Деякі різновиди досягають 60 см, але компактні не перевищують у висоту 25-30 см і більше підходять для домівки.

Квітки можуть бути простими, напівмахровими та махровими, діаметром 12- 16 см з темною або світлою серединою. Диск суцвіття складається із трубчастих квіток, по краю диска кілька рядів лінійних язикоподібних пелюсток. Квіти різноманітних тонів і відтінків, білого, жовтого, кремового, жовтогарячого, рожевого, червоного і іншого забарвлення. Лопатеві опушені листки близько 15 см довжиною зібрані при основі в розетку і покриті білуватою шаром волосків.

У гербери багато гарних якостей: нескладність культури, швидкий ріст і розвиток, дуже тривалий період цвітіння (з ранньої весни до заморозку), може довго перебувати у зрізаному вигляді ( близько 15 днів), транспортабельність у зрізаному виді.

Догляд за герберою

Місце розташування: гербера віддає перевагу добре освітленим місцям. Навесні корисна деяка кількість прямих сонячних променів; улітку ж рослину притіняють від полуденного сонця, тому що листя вигорає і отримує опіки. В осінньо-зимовий період наступає відносний спокій, але при додатковому освітленні повторно цвіте з кінця жовтня по березень.

Температура: оптимальна температура повітря під час вегетаційного періоду і цвітіння близько 15-20°C. У літні місяці вазонні екземпляри корисно виставляти на балкон або терасу; а якщо ні, то малоймовірно, що вони зацвітуть повторно. Якщо в осінньо-зимовий період температура опускається нижче 12°C, гербера переходить у стан спокою, але необхідно уникати температури нижче 5-7°C.

Герберу можна вирощувати в саду у всіх областях з м'яким кліматом, але на зиму рослину накривають шаром сухого лисття. У районах, де зимова температура низька, герберу можна вирощувати як однолітню рослину або викопувати восени із грудкою землі і, поклавши в контейнер, забирати в освітлене, прохолодне і провітрюване приміщення.

Полив: герберу під час активного росту поливають рясно, більш обережно під час відпочинку, але ніколи не допускають пересихання коренів і заболочування ґрунту. Також бажане уникати влучення води на листяну пластинку, яка стікає в розетку листків і може спричинити загнивання рослини. Воду для поливу використовують м'яку кімнатної температури.

Вологість повітря: у весняно-літній час рослина гарна сприймає підвищену вологість навколишнього середовища; обприскувати герберу не рекомендується, тому в жаркі дні горщик ставлять на піддон з мокрою галькою вище рівня води.

Підгодівля: герберу необхідно регулярно підгодовувати під час активного росту (кожні два тижні) мінеральним добривом для квітучих кімнатних рослин. До осені підгодівлі поступово скорочують, взимку не підгодовують зовсім.

Пересадження: пересадження робляться навесні, використовуючи 14-20 см і навіть більшого діаметра горщики, залежно від розмірів рослини. Ґрунт повинен бути легкий, з торфу та листвяної землі, крупного піску або вермикуліту (2:2:1). На дно горщика необхідно насипати гарний шар дренажу з керамзиту або битих глиняних черепків. При посадці і пересадженні кореневу шийку рослини залишають над землею, а якщо ні, то з'явиться гнилизна.

Розмноження: герберу розмножують насіннями і розподілом куща. Насіння висівають у січні-березні в легку землесуміш на глибину 0,2-0,3 см. Їх витримують при температурі не нижче 18°C. Сходи з'являються на 7-14 день. Після утворення четвертого-п'ятого листка розсаду висаджують на постійне місце в 10-сантиметрові горщики. Зацвітає через 10-11 місяців після посіву. Рослини, отримані з насінь, не зберігають властивостей материнського екземпляра.

Більш розповсюджений метод розмноження – поділ куща. Двох-, трирічні кущі у квітні-травні ділять на 5-7 частин із двома-трьома молодими листками. Коріння можна підрізати, залишивши 10-15 см. Саджають рослину так, щоб розетка піднімалася над поверхнею ґрунту на 1-1,5 см, що сприяє їхньому гарному росту та цвітінню.

Шкідники: гербера може ушкоджуватися попелицями, тріпсами і павутинними кліщами, особливо в умовах підвищеної температури. Їхні укуси викликають пожовтіння та в'янення рослини, в гіршому випадку загибель рослини. Від них позбуваються за допомогою спеціальних препаратів (наприклад, розчином актеліка 15-20 крапель на 1 л води).

Можливі труднощі при вирощуванні гербери:

• У літній період підвищена температура викликає появу борошнистої роси, через яку утворюється характерний білуватий наліт по краю листочків, або на квітконіжках. Від неї позбуваються за допомогою сірковмістимих препаратів.
• Сіра гнилизна проявляє себе темними цятками на пелюстках, потім загниванням квіток і листочків. Розвитку сприяють умови підвищеної вологості навколишнього середовища. Рослина треба обробити відповідними препаратами проти гнилизни і провести вентиляцію приміщення.
• Загнивання кореневої шийки може бути викликане різними грибами, в основному – фітофторою і ризоктонію, цьому сприяє вода, що застоюється біля основи рослини. Загнивання можна попередити дотриманням режиму поливу і поліпшенням дренажу ґрунту.