АБРИКОС ЗВИЧАЙНИЙ

Armeniaca vulgaris Lam.
Родина розові - Rosaceae.

Підродина мигдальні, або сливові - Prunoideae.

Опис.

Невелике дерево з сірувато-бурою корою, що розтріскується, і яйцеподібними, сильно загостреними, дрібними листками. Квітки білі або рожеві, з багатьма тичинками і однією маточкою. Плоди - жовтогарячі, з рум'янцем, ароматні, соковиті, з овально-ланцетною кісточкою, що відділяється від м'якоті. Насіння плоске, світло-коричневе, солодке або гірке. Висота 3-8 м.

Час цвітіння.

Цвіте у квітні (до розпускання листків). Плодоносить у липні-серпні.

Поширення.

У дикому вигляді зустрічається в Середній Азії (у горах Тянь-Шаню). Культивується в Середній Азії, на Кавказі, на півдні європейської частини країни. Батьківщина абрикоса - Китай, де його культура була відома за 2-3 тисячі років до нашої ери.

Місце перебування.

Вирощується в садах.

Частина, що використовується.

Плоди і насіння.

Час збору.

Липень - серпень.

Хімічний склад

. Плоди містять цукри (4,7-27 %), інсулін, крохмаль, яблучну і лимонну кислоти, сліди саліцилової і винної кислот, мінеральні солі, порівняно багато заліза і срібла, пігмент жовтогарячого кольору каротин (провітамін А) і вітамін С.

Насіння має до 50% жирної олії, що не висихає, і багаті вітаміном B15. Насіння абрикоса досить отруйне. Воно містить близько 8,43 % глюкозиду амігдаліну і до 0,011 % синильної кислоти. Амігдалін у травному тракті розкладається і дає синильну кислоту, що є найсильнішою отрутою.

Застосування.

Плоди вживають при нестачі в організмі вітамінів A, C, B15.

Абрикосову олію використовують як розчинник деяких ліків, що вводяться під шкіру або внутрішньом’язево , і для приготування різних мазей.

Пакистанські вчені вважають, що довголіттю представників одного з племен у Пакистані сприяє традиційне щедре харчування плодами абрикоса. Встановлено, що 100 г абрикосів мають на процес кровотворення такий же вплив, як 40 мг заліза або 250 г свіжої печінки.

Внутрішнє вживання насіння абрикоса, через їхню отруйність, вимагає великої обережності. Відомі випадки отруєння при вживанні в їжу в великих кількостях насіння абрикоса.

Спосіб застосування.

Товкти насіння абрикоса, приготувати з нього емульсію. Разова доза насіння 20 гр.