Для розмноження троянд у квітнику виділяють рівні ділянки, з орієнтацією на південь чи південний захід з нахилом до 5°, де ґрунтові води перебувають не ближче ніж 1 м від поверхні ґрунту. Кутові та низинні місця не підійдуть для розмноження цих рослин. Найбільш сприятливі суглинні ґрунти.

Глинистому ґрунту потрібно трохи більше органічних добрив. Також їм необхідний пісок для створення шару, який зможе добре пронизати коріння троянд. Піщані ґрунти не підходять для вирощування, тому що вони погано утримують вологу та з них швидко вимиваються живильні речовини.

У розсаднику одну ділянку відводять сіянцям, а іншу - для формування саджанців. Крім того, є маточники сортових троянд, а у великих господарствах ще маточник шипшин і ділянка для живцювання.

Троянди розмножуються двома способами – насінням та вегетативно. Перший використовують в основному при виведенні нових сортів, при обробленні шипшин, які застосовують у якості щепів для щеплення, і при вирощуванні видів паркових троянд, які дають повноцінне насіння. Троянди, які не утворюють насіння або не передають свої якості при посіві, розмножують іншим способом – поділом куща, укоріненням відводів, нащадків, стеблових та кореневих черешків, а також щепленням.

Рослини, вирощені з укорінених черешків, відводків та розподілом куща, називаються корененезалежними. У випадку загибелі надземної частини з кореневої шийки в них утворюються нові пагони того ж сорту. У привитих в цьому випадку кущів виростають пагони шипшини. У результаті кущ "дичавіє".

У троянд, що мають власне коріння, коротший термін вирощування саджанців, і менше затрачається праці на їх виробництво. Однак вони розвиваються набагато повільніше ніж привиті, менш стійкі до несприятливих факторів зовнішнього середовища слабо переносять морози. Тому у наших широтах з корененезалежних троянд тільки паркові можна висаджувати у відкритий ґрунт.

Поділом кущів розмножують крім шипшин корененезалежні паркові троянди (дамаська, французька, біла та їхні гібриди). Навесні кущ викопують.

Відводками розмножують майже всі види троянд. Для цього пагони пригинають і закріплюють у розпушеній землі. Зверху насипають суміш землі з перегноєм чи торфом. Роботу проводять навесні, до розпускання бруньок. До осені відводи укорінюються. Навесні наступного року їх відокремлюють від материнської рослини та висаджують на нове місце.

Нащадками розмножують багато видів корененезалежних троянд. Нащадки, що утворюються навколо основи куща, спочатку не мають власного коріння та живляться від материнської рослини. Лише до кінця першого року в них з'являється коріння. Нащадки краще відокремлювати наступної весни. Перед посадкою надземну частину їх укорочують на третину чи чверть довжини.

Стеблові здеревілі та зелені черешки використовують у тому випадку, коли хочуть отримати посадковий матеріал для закритого ґрунту та кімнатних умов, а також при розмноженні паркових троянд. Здеревілі черешки довжиною 15 - 20 см заготовляють восени, після опадання листків. Їх зберігають у піску, та навесні висаджують у ґрунт чи в ящики. Правда, цей спосіб через труднощі укорінення черешків поки не знаходить широкого застосування.

Більш поширене розмноження зеленими черешками. У цьому випадку черешки заготовлюють на початку здеревіння пагонів. У троянд це збігається з початком цвітіння. Черешки, нарізані із занадто зелених чи сильно здеревілих пагонів, укорінюються гірше.

Зелений черешок із трьома бруньками повинен бути не довший ніж 7 - 8 см. Щоб зайва волога не випаровувалася, листя обрізають на одну або дві третини їх довжини. Верхній зріз черешка прямий і перебуває вище бруньки на 0,5 - 1 см, а нижній - косий (під кутом 45°), безпосередньо під брунькою.

Для масового зеленого живцювання використовують парники з добре підігнаними та промазаними рамами. За 1,5 - 2 тижня перед початком процесу живцювання парники набивають свіжим гноєм шаром 30 - 40 см (можна обійтися і без біопалива, але тоді сутужніше підтримувати потрібну температуру повітря та субстрату).

На нього кладуть живильний шар із суміші перегною та дернової землі в співвідношенні 2:1, а потім присипають пісок шаром 3 - 4 см, або в суміші з торфом, або вермикуліт. Перед посадкою черешків субстрат у парнику рясно зволожують, після чого поверхню маркують із відстанями 4 - 5 см у ряді й 5 - 6 см між рядами. Під однією рамою розміщають 500 - 750 черешків.

Їх садять на глибину 1 - 1,5 см під кутом 45°. Потім рясно обприскують водою, парник щільно накривають рамами, зверху кладуть дранкові щити для притінення. При щоденному обприскуванні черешків водою створюють високу вологість повітря та ґрунту. У сонячну погоду зволожують 4 - 5, а в похмуру 1 - 2 рази в день.

Температуру повітря підтримують у межах 22 - 28°. У випадку її підвищення парник провітрюють. З появою корінців обприскування скорочують до 2 - 3 раз у день і ледве відкривають рами. Через 8-10 днів після висадки у черешків утворюється каллус, а через 15 - 25 (залежно від виду та сорту) - з'являється коріння.

Наприкінці серпня укорінені черешки висаджують у горщики, які потім поміщають у парники. Наприкінці жовтня рослини в горщиках переносять у приміщення та зберігають до весни при температурі близько 0°. Потім їх використовують як горкові. У теплиці з парника на постійне місце троянди висаджують наприкінці серпня.

Вкорінені пагони паркових троянд залишають на зиму в парниках. Тут створюють нормальні умови для їхньої перезимівлі. Для цього парники накривають рамами чи щитами з дощок і невеликим шаром матеріалу, що утеплює їх. Навесні рослини висаджують на грядки. За два роки вони стають розвиненими саджанцями.

Звичайно, цей спосіб трудомісткий через процедури постійного обприскування. Тому при розмноженні троянд зеленими черешками в більших кількостях і особливо при укоріненні сортів, що тяжкою укореняються, застосовують переривчастий штучний туман, що дозволяє автоматизувати процес обприскування по заданій програмі. У цьому випадку підвищується поява саджанців і знижується їхня собівартість.

Режим вологості в парниках, укритих поліетиленовою плівкою, підтримують розпилювачами. При розпиленні води утворюється туман, що забезпечує сприятливу комбінація вологості повітря та субстрату. Установка, для створення штучного туману, включається автоматично через певні проміжки часу на кілька секунд. Режим її роботи розрахований так, що листя постійно перебуває у вологому стані, але вода по них не стікає, інакше черешки почнуть загнивати. При повному освітленні вони вкорінюються.

Парники при підвищенні температурі понад 30° потрібно провітрювати. Залежно від сорту та умов середовища пагони через 15 - 20 днів дають коріння, після чого їх менше обприскують. Укорінені висаджують у горщики або на грядки для дорощування.

Для живцювання можна використовувати допоміжні приміщення теплиць (тамбури і т.д. ). Досвід показую, що в більшості сортів укорінення не залежить від розміру черешків. Вони можуть бути з одним, двома, трьома вічками. Однак при використанні пагонів з одним вічком їх кількість зростає в 2 - 3 рази. Знижується і собівартість саджанців. При живцюванні в тумані листочки не обрізають.

Розмноження троянд у домашніх умовах

Квіткарі-аматори укорінюють пагони під скляними ковпаками та банками в кімнатних умовах. Для цього на дно гончарних горщиків насипають биту черепицю та пісок шаром 2 - 3 см, потім живильну суміш (дві частини дернової землі та по одну - перегною та грубозернистого піску), а зверху знову пісок шаром 3 - 4 см.

Черешки з укороченими листовими пластинками висаджують на глибину близько 1 см, накривають скляною банкою та встановлюють на вікні, розташованому зі східної чи західної сторін. Якщо горщики встановлені на південних вікнах, то стінки банки зсередини притіняють вологим папером. Черешки поливають кожного дня, не знімаючи банки, а після укорінення – періодичність поливу зменшують. Скляний ковпак відкривають для провітрювання, а через кілька днів знімають. Укорінені рослини залишають у тому ж горщику.

Читайте також про вирощування та догляд за китайською трояндою.