Алоє деревоподібне
Aloe arborescens Mill.

Родина лілейні - Liliaceae.

Народні назви:

столітник, ранник, червоний.

Опис.

Багаторічна тропічна і субтропічна рослина з дерев'янистим стеблом з фляками від відмерлих листrів і соковитими м'ясистими подовжено-ланцетними зубчастими листками. Висота 50- 200 см.

Час цвітіння.

У зимові місяці, але щороку.

Поширення.

Алоє - засухостійка рослина, що виростає в напівпустельних регіонах Африки і Індії. У нашій країні алое розводиться як лікарська рослина. На Кавказі, у Криму і Середній Азії, а також повсюдно культивується як кімнатна рослина.

Де росте?

На плантаціях лікарських рослин і вирощується в кімнатах.

Частина, що використовується.

Свіжі листки алоє, з яких одержують сік, а також порошок з назвою сабур - зі згущеного соку алоє.

Сік листків алоє містить антраглікозиди і вільні аглікони, смоли, ефірні олії, ферменти і вітаміни.

Час збору.

Цілий рік.

Хімічний склад.

Алоє містить алоїни (суміш декількох антраглюкозидів), смолисту речовину, вітаміни і фітонциди.
Застосування. Сік листів викликає апетит, поліпшує травлення, володіє проносною, жовчогінною, сильною тонізуючою, протизапальною, бактерицидною дією.

У народній медицині свіжі листки, їхній сік і настій з алое здавна з успіхом використовують для лікування ран, виразок і різних шкірних захворювань, а також як засіб, що регулює менструації. Свіжий сік листків, а ще краще листків, витриманих у темряві, застосовують для лікування туберкульозу легенів.

Сабур і свіжий сік алоє стимулюють приплив крові до тазових органів, тому їх не можна застосовувати при вагітності, менструаціях і геморої.

Протипоказання.

Препарати алое протипоказані при захворюваннях печінки і жовчного міхура, нирок і сечового міхура, вагітності, важких серцево-судинних захворюваннях, поносах, кровотечах.