Береза бородавчаста
(береза біла, береза повисла)
Betula verrucosa Ehrh.

Сімейство березові — Betulaceae.

Опис.

Однодомне дерево з білою корою, трикутними-ромбоподібними листками і чоловічими та жіночими суцвіттями. Висота до 20 м.

Час цвітіння.

Квітень - травень.

Місцеперебування.

Зустрічається в листяних і змішаних лісах. Широко поширена в парках, садах, біля доріг.

Частина, що використовується.

Бруньки і молоді листки, а також березовий сік.

Час збору.

Бруньки збирають у період набрякання, у березні - квітні, листки - у квітні - травні. Листки знімають раннім ранком і сушать у темному місці. Березовий сік збирають навесні.

Хімічний склад.

Бруньки містять смолу, ефірне масло, бетулоретинову кислоту, сапоніни, дубильні речовини, виноградний цукор, вітамін C, фітонциди. Листки містять бетулоретинову кислоту, дубильні речовини (5—9 %), сапоніни (до 3,2 %), гіперозид, тритерпенові спирти — фолієнтриол і фолієнтетрол, каротин, ефірну олію (до 0,05 %), вітамін C і фітонциди.

Протипоказання.

Березові бруньки варто вживати з обережністю під контролем, тому що смолисті речовини мають подразнюючу дію на ниркову паренхіму.
Застосування. Бруньки, листки берези і березовий сік здавна застосовують у народній медицині. Водний настій і відвар бруньок володіють сечогінною, потогінною, жовчогінною, «кровоочисною», знеболюючою, протизапальною і ранозаживляючою дією. Відвар бруньок і настій бруньок і листів підсилюють секреторну діяльність різних залоз, полегшують менструації й прискорюють їхнє настання.

У народній медицині бруньки берези, листки і кору вважають гарним потогінним, сечогінним і «кровоочищаючим» засобом. Листки мають сильну потогінну дію і застосовуються при пропасних захворюваннях.

Водний настій, відвар і спиртову настойку бруньок застосовують при водянці, набряках, різних хворобах сечового міхура, виразці шлунка, функціональних розладах шлунка, артеріосклерозі, ревматизмі, подагрі, різних поразках суглобів і як внутрішній «кровоочисний» засіб при нашкірних хворобах (різні висипки, вугри, лишаї, сверблячка шкіри). Настій бруньок вживають при хронічних захворюваннях нирок, особливо при утворенні ниркових каменів. Спиртову настойку бруньок у вигляді крапель із водою приймають також при простудних захворюваннях, болях у шлунку і кишечнику, і при гикавці.

Весняний сік берези приймають усередину при подагрі, ревматизмі, набряках і як загальзміцнювальний засіб при фурункульозі, ангіні і трофічних виразках. Березовий сік є також приємним освіжаючим напоєм. У минулому він застосовувався для лікування туберкульозу легенів.

Тривале вживання настоїв листків і бруньок берези може привести до подразнення нирок.
Бруньки і листки берези входять до складу деяких сечогінних складів.
Як зовнішній знеболюючий, протизапальний засіб спиртову настойку бруньок використовують для втирань і компресів при ревматизмі, подагрі, болях у суглобах, люмбаго, пролежнях і як ранозаживляючий засіб при порізах і ранах. Ванни з березових листків приносять полегшення при суглобному ревматизмі і подагрі. Свіжі або сухі листи багаторазово застосовують для компресів і припарок при ревматичних хворобах. Березовий сік вживають зовнішньо при екземі.

Листки берези, покладені в одяг, охороняють його від молі.
У науковій медицині відвар бруньок і листків застосовують усередину в якості сечогінного і жовчогінного засобу, а відвар або настій листків - при авітамінозах.

Клінічними дослідженнями встановлено, що настій листків дає гарні результати при лікуванні набряків серцево-судинного походження. Гарячі ванни з додаванням спиртової настойки бруньок застосовують для лікування гострих і хронічних екзем.