Берізка польова
Convolvulus arvensis L.

Родина берізкових — Convolvulaceae.

Опис.

Багаторічна витка трав'яниста рослина. Стебла тонкі, лежачі і кручені, ребристі. Листки чергові, трикутні, зі стрілоподібно-списоподібною основою. Квітки білі або рожеві, запашні. Тичинок п'ять, вони зрослись із віночком. Плід - дрібна куляста коробочка із чотирма чорними насінинами. Висота 30-75 см.

Час цвітіння.

Травень - вересень.

Місцеперебування.

Росте на полях, городах, у садах як злісний бур'ян, зустрічається по схилах, насипах, біля доріг, на пустирях.

Частина, що використовується.

Корінь, листки, квітки, трава (стебла, листки, квітки).

Час збору.

Корінь збирають восени або провесною, траву, листки і квітки - у червні - серпні.

Хімічний склад.

Рослина містить глюкозид конвольвулін, що володіє сильною проносною дією. Особливо багато конвольвуліну в кореневищах і коріннях. Рослина отруйна.

Застосування.

Берізка польова, як лікарська рослина була відома здавна. Вона володіє проносною, сечогінною, гарною ранозаживляючою, знеболюючою і антитоксичною дією.

Корінь вживають як проносний засіб і при шлункових, і кишкових катарах.

У Середній Азії здрібнені листки прикладають до місць укусів отруйних змій, а порошком листків присипають трави, порізи і забиті місця. Сік листків, змішаний з вершковим маслом, вживають при легеневих захворюваннях і вушних болях.

На Кавказі відвар листків застосовують для обмивань при висипках і лишаях.

Внутрішнє застосування берізки польової, як отрутної рослини, вимагає обережності.