Болиголов крапчастий (болиголов плямистий)
Conium maculatum L.

Родина зонтичних - Umbelliferae.

Народні назви:

болиголов плямистий, головолом, смердюча трава, омег отруйний, ствольник отруйний, свистульник.

Опис.

Дворічна трав'яниста рослина з гіллястим борознистим стеблом, покритим унизу червоними плямами. Листки тричіперисто-розсічені, з довгастими надрізаними частками. Квітки дрібні, білі, зібрані в суцвіття складна парасолька. Плоди - довгасто-яйцеподібні двосім’янки з п'ятьма хвилястими ребрами. Вся рослина має неприємний мишачий запах. Висота 60- 180 см.

Час цвітіння.

Червень - липень.

Поширення.

Зустрічається майже по всій території України, Росії, на Кавказі, у Середній Азії і Західному Сибірі.

Місцеперебування.

Росте по бур'янистих місцях, чагарниках, садах і по берегах рік.

Частина, що використовується.

Трава (стебла, листки, квітки).

Час збору.

Червень - липень.

Хімічний склад.

Вся рослина, особливо плоди, містять алкалоїди (0,4-1 %) коніїн, метилконіїн, коніцеїн, конгідрин, псевдоконгідрин. Рослина сильно отруйна.

Застосування.

Болиголов був відомий у далекій давнині. Афіняни соком цієї рослини отруювали засуджених на страту.

Рослина володіє болезаспокійливою і протизапальною дією.

Сік листків і спиртову настойку листків у дуже малих дозах (по 2 краплі на 1 столову ложку води) застосовують при раку і у якості внутрішнього болезаспокійливого, заспокійливого й протисудомного засобу.

Листки вживають для знеболюючих припарок при різних пухлинах. У народній медицині Болгарії припарки зі свіжих листків використовують при ревматизмі і подагрі.

Внутрішнє застосування болиголова, як сильно отруйної рослини, вимагає великої обережності і обов'язкового лікарського контролю.