Лепеха або Аїр звичайний
Acorus calamus L.

Сімейство ароїдні - Araceae.

Народні назви:

ірний корінь , лепеха пахуча, явір, татарське зілля, лепах (Україна), су-замбаки (Азербайджан), хікегег (Вірменія), котходжі (Грузія).

Опис.

Багаторічна трав'яниста рослина з товстим повзучим кореневищем і плоским тригранним стеблом. Листки довгі, лінійно-мечоподібні, загострені. Квітки дрібні, зеленувато-жовті, зібрані на верхівці стебла в циліндричний звужений качан. Кореневища бурого кольору, усередині білі, з розоватим відтінком, мають сильний своєрідний ароматичний запах і гіркий смак. Всі частини рослини також мають сильний запах. Висота 60-120 см.

Час цвітіння.

Червень - липень.

Частини рослини, що використовуються.

Кореневище лепехи.

Кореневища лепехи містять дубильні речовини, камеді, крохмаль, глікозиди, вітаміни (багато аскорбінової кислоти) і ефірні масла (евгенол, азоріновий альдегід, каламін, каламенол і ін.).

Специфічний запах лепехи, а також багато лікувальних властивостей обумовлені ефірними маслами.

Поширення.

Зустрічається в лісовій і степовій зонах, на Кавказі, у Сибірі й на Далекому Сході. Особливо багато лепехи на Україні, у Білорусі, Литві і у Казахстані. У Європу завезений з Туреччини.

Місцеперебування.

Росте на дуже вологому ґрунті по берегах рік, ставків, на болотах і в стоячих водах.

Час збору.

Кореневища збирають ранньою весною і пізньою осінню, листя- у червні - липні.

Хімічний склад.

Кореневища містять крохмаль, ефірне масло (4,8 %), гіркий глюкозид акорин, алкалоїд каламін, камедь, вітамін C (до 150 мг%), фітонциди і інші речовини.

Застосування.

Водний настій і спиртова настойка кореневищ викличуть апетит, посилюють виділення шлункового соку і поліпшують травлення, діють як заспокійливе, знеболююче, сечогінне, і стимулююче. Настій кореневищ завдяки вмісту фітонцидів має також антисептичну властивість, при гастритах, виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки. Як тонізуючий засіб - при пригніченні центральної нервової системи.

У минулому кореневища використовували як профілактичний засіб при епідемічних захворюваннях.

У народній медицині настій кореневищ вживають при відсутності апетиту, млявому травленні, катарі й виразці шлунка, зайвій кислотності шлунка, кольках і блювоті, поносах і інших шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах жовчних шляхів і при каменях у нирках. Настій кореневищ також використовують як тонізуючий, загальзміцнювальний, як протигарячковий і відхаркувальний засіб і приймають усередину при кашлі, грудних болях, судорогах і водянці.

На Сході настій лепехи вважають засобом, що підсилює статеву дію.

Уважають, що запашні листя лепехи вбивають бліх і інших комах-паразитів. Завдяки наявності в різних частинах рослини фітонцидів лепеха вбиває мікроорганізми, очищаючи водойми, і робить воду нешкідливоюї для пиття.

Зовнішньо застосовується для сидячих ванн при гінекологічних хворобах і для миття голови при випаданні волосся.
Порошок кореневища лепехи приймають при печії (на кінчику ножа 3 рази в день). При жуванні кореня підсилюється блювотний рефлекс, що може бути використане для полегшення відвикання від паління.

Лепеха входить до складу шлункового збору й гіркої настойки.

Таким чином, лепеха - одна з універсальних лікарських рослин, можливості практичного використання якої ще далеко не вичерпані.