РИЦИНА ЗВИЧАЙНА
Ricinus communis L.

Родина молочаюватих — Euphorbiaceae

Опис.

Однорічна однодомна трав'яниста рослина. Стебла порожні, гіллясті, вузлуваті. Листки чергові, довгочерешкові, великі. Квітки одностатеві, зібрані в щільні грона. У нижній частині суцвіть перебувають тичиночні марні квітки, а у верхній частині - жіночі плідні. Плід - кулясто-овальна шипувата трьохгніздна коробочка, яка розтріскується. Насіння великі, яйцеподібні, опуклі, блискучі, зі строкатою гарною мозаїчною шкіркою. Насіння мають присім’янник і по своєму вигляду дуже схожі на один з деревних кліщів, звідси й походить назва рослини рицина. Висота 0,5-3 м.

Час цвітіння.

Червень - липень.

Поширення.

Культивується як лікарська і олійна технічна рослина на Північному Кавказі, у Закавказзі, Середній Азії, степових районах України і у Нижньому Поволжі. Батьківщина - тропічна Африка.

Місцеперебування.

Росте на полях і розводиться в парках і садах.
Частина, що використовується. Насіння, з яких одержують касторове масло (рицинову олію).

Час збору.

Серпень - вересень.

Хімічний склад.

Насіння містить жирну олію, яка не висихає, з неприємним запахом (рицинову олію), білкові речовини, алкалоїди (рицинін і інші), безазотисті речовини. До складу олії входять гліцериди рицинолової (рицинолеїнової), стеаринової, олеїнової кислот, гліцерин. Всі частини рицини і особливо насіння сильно отрутні.

Застосування.

Касторове масло застосовують у багатьох країнах як гарне проносне, що очищає тонкий і товстий відділи кишечника. Його приймають при гострих запорах, запаленні шлунково-кишкового тракту і при деяких отруєннях.

У народній медицині рицинову олію вживають у складі мазей для лікування опіків, виразок, зм'якшення шкіри і для втирань у шкірні покриви як засіб, що поліпшує ріст волосся.

Касторове масло (рицинову олію) використовують також як зовнішній засіб у гінекологічній практиці при захворюваннях піхви і шийки матки.

Смачні насіння рицини отруйні і викликають важкі отруєння, що закінчуються смертю. Очищена олія не отруйна.