Звіробій звичайний
Hypericum perforatum L.

Родина звіробійні - Guttiferae (Hypericaceae).

Народні назви:

дюравець звичайний, заяча кров.

Опис.

Трав'яниста багаторічна корневищна рослина із прямостоячим двогранним гіллястим стеблом. Листки пахучі, подовгасто-овальні, із крапковими залозками, що просвічуються. Квітки жовті, з великою кількістю тичинок. Маточка із трьома стовпчиками і верхньою зав'яззю. Плід - коробочка. Висота 30-100 см.

Час цвітіння.

Червень - липень.

Місцеперебування.

Росте по лісових галявинах, чагарниках, садах, сухих лугах.

Частина, що використовується.

Трава (стебла, листки, квітки) і листки.

Час збору.

Червень - липень.

Хімічний склад.

Трава містить барвник гіперицин, флавоноїди гіперозид, рутин, кверцитрин і кверцетин, нікотинову кислоту, дубильні речовини, незначну кількість холіну, каротин (до 55 мг%), вітаміни C, і РР, сліди алкалоїдів і фітонциди. Звіробій при розтиранні має своєрідний приємний запах і злегка в'язкий гіркувато-смолистий смак. Рослина отруйна.

Застосування.

Назва рослини походить від казахського «джерабай», що означає «цілитель ран». Звіробій як лікарська рослина був відомий у Древній Греції. В Україні його застосовували ще на початку XVII століття. Українська народна медицина вважає звіробій «травою від дев'яноста дев'яти хвороб» і широко використовує, особливо в сумішах лікарських трав, для лікування багатьох захворювань. Рослина застосовується в народній медицині багатьох країн.

Звіробій володіє в'язкою, кровоспинною, протизапальною, знеболюючою, антисептичною, сечогінною і жовчогінною дією. Рослина викликає апетит, стимулює видільну діяльність різних залоз, сприяє регенерації (відновленню) тканин, діє заспокійливо на нервову систему.

Настій трави застосовують при жіночих хворобах, захворюваннях шлунково-кишкового тракту (особливо при колітах і різних поносах), болючих відчуттях у шлунку і кишечнику, хворобах печінки, серця і сечового міхура, зокрема при циститі і нічному сечовипусканні в дітей. Траву також вживають як заспокійливий, знеболюючий засіб при головних і інших нервових болях.

Настій трави використовують як кровоспинний, протизапальний, дезінфікуючий засіб.

У німецькій народній медицині настій рослини приймають при різних шлунково-кишкових захворюваннях, водянці, хворобах печінки і нирок, ревматизмі, геморої і вживають як заспокійливий засіб при головному болі, дратівливості, неспокійному сні і нервових судомах.

Спиртову настойку рослини у вигляді крапель вживають усередину при ревматичних захворюваннях.

Здрібнені свіжі листки, прикладені до ран, сприяють їхньому швидкому загоєнню. Здрібненою травою, настояною на рослинній олії розтирають уражені ревматизмом суглоби.

Спиртовою настойкою, розведеною водою, полощуть рот для знищення поганого запаху, чистою настойкою змазують ясна для їхнього зміцнення.

Внутрішнє застосування звіробоя звичайного, як отруйної рослини, вимагає обережності: не можна приймати великі дози рослини.

Квітки звіробою можна використовувати для фарбування тканин: водний настій дає жовту фарбу, а гарячий залежно від концентрації - рожеву і червону фарби.

Протипоказання.

Трава звіробою може викликати неприємні відчуття в області печінки і відчуття гіркоти в роті, запори, зниження апетиту.

Звіробій трохи підвищує артеріальний тиск, бажано призначати його особам, які страждають гіпертонічною хворобою, тільки в складі збору.