Півонія трав'яниста — одна з найпоширеніших культур в українському квітникарстві. Багато сортів досить невибагливі і добре ростуть і цвітуть при мінімальному догляді за рослиною не тільки в приватних садах, але й в міських квітниках. Проте квіткарі-початківці часом скаржаться на невдачу: рідке цвітіння або навіть повна його відсутність, слабкий розвиток кущів, і таке інше.

Посадка півоній

Для посадки вибирають відкрите сонячне місце, що продувається. Півонії добре ростуть на будь-яких окультурених дренованих ґрунтах, але кращі суглинні із РН у межах 5,8-7,0. Рослини висаджують на відстані 80-100 см одна від одної. Яму 50х50х50 см краще приготувати з весни, але можна і перед посадкою. Дно її рихлять, а потім на 2/3 заповнюють садовою землею і перегноєм (15-20 кг) з додаванням подвійного суперфосфату (200 г) або кістяного борошна (400 г), сульфату калію (150-200 г) або такої ж кількості золи. У кислі ґрунти вносять 300-350 г вапна. Субстрат у ямі перемішують, ущільнюють і досипають до краю родючого городнього грунту. У нього і саджають півонії. На перезволожених ґрунтах яму роблять глибшу на 20 см. Додатковий обсяг заповнюють щебенем, гравієм або битою цеглою. Деякі квіткарі на сирих ділянках влаштовують насипні грядки.

Кращий час для посадки півоній — з 20 серпня по 20 вересня, тоді рослини встигають вкоренитися до морозів. Саджають півонії ще невеликими групами — частинами кореневищ із 3-5 бруньками. Свіжі зрізи затирають товченим деревним вугіллям, змішаним з колоїдною сіркою (2:1). З метою профілактики грибних хвороб перед посадкою розсаду протравлюють в 1%-ному розчині мідного купоросу або міцному розчині перманганату калію (марганцівка). У ґрунт саджають із заглибленням бруньок на 4-5 см, у лунку можна підсипати річкового піску. Після посадки землю ущільнюють і рясно поливають. З настанням заморозку висаджені рослини необхідно підживити торфом або перепрілою тирсою.

Догляд за півоніями

Щорічний догляд за півоніями полягає в постійному виполюванні бур'янів, поливі, розпушуванні ґрунту, підгодівлях і захисних заходах. У суху погоду рослини рясно поливають кожні 10 днів. Норма, терміни і частота внесення добрив залежать від віку, фази розвитку півоній і родючості ґрунту. На початку росту вносять азот і калій; при зав’язуванні бутонів — азот, фосфор, калій; після цвітіння - фосфор і калій, необхідні для закладки нових бруньок. Для дорослої рослини можна рекомендувати наступні норми. Навесні, ще по снігу розсипають по 10-15 г азоту і 10-15 г калію на 1 кв. м (розрахунки ведуться по діючій речовині). У період зав’язування бутонів вносять 10-15 г азоту, 15-20 г фосфору і 15 г калію і настій коров’яка. Втретє, через 2 тижні після цвітіння, підгодовують фосфором (10-15 г) і калієм (10-15 г).

На наступний рік після посадки рослинки деяких сортів можуть утворювати бутони. Однак їх треба обов'язково вищипнути, інакше може затриматися розвиток рослини. Дорослі кущі нерідко утворюють на пагонах крім основних бутонів ще й додаткові. Коли вони досягнуться розміру великої горошини, їх видаляють. А якщо ні, то квіти дрібніють. Починаючі квіткарі іноді скаржаться, що їх півонії ніяк не зацвітають. Найбільше часто таке трапляється при розміщенні рослин у тіні, а також при занадто глибокій або дрібній посадці. Якщо півонії здорові та виконані всі агротехнічні правила, вони зацвітають на третій-четвертий рік.

Іноді на початку вегетації півонії уражаються сірою гнилизною — молоді пагони покриваються сірим нальотом і обпадають. Для профілактики на початку росту кущі обприскують і поливають бордоською рідиною або 0,6%-ним розчином хлороокису міді. Уражені стебла разом із прилягаючим ґрунтом негайно видаляють і спалюють, а землю під кущем проливають розчином одного з вищезгаданих препаратів.

Наприкінці вересня - початку жовтня, коли стебла починають підсихати, їх зрізують і спалюють, а ґрунт навколо кущів рихлять і присипають золою.