Пізньоцвіт (Colchicum) належить до сімейства лілейних (Liliaceae). Цей рід нараховує близько 65 видів, які ростуть у Європі, Середземномор'ї, аж до Середньої Азії та Індії. Представники цього роду надзвичайно отрутні рослини, на що звернув увагу ще Діоскорід. Згідно з його твердженням, більшість видів рослин цього роду росте на березі Чорного моря в Колхіді. Від цього казкового краю рослині дісталося в спадщину і сама його назва Colchicum, що за змістом означає „виходець із Колхіди". Для всього сімейства типові цибулини. Рослини виростають у висоту до 10-25 см, цвітуть навесні або восени рожевими, жовтими, білими, світло-ліловими квітами. Весняні види розвиваються в альпінаріях із труднощами.

Види пізньоцвіту

Пізньоцвіт осінній, або звичайний (Colchicum autumnale)., зустрічається в Європі, у північних областях Африки, на півдні нашої країні, звичайно у величезній кількості на сирих лугах. Із цибулини, діаметр якої рівний 3—7 см, виростає восени 1—3 квітки висотою 10—30 см. Квітки лілувато-рожеві; цвіте рослина з вересня по жовтень. Навесні з'являються довгі зелені листки, між якими розміщені плоди — коробочки. Протягом усього літа наземна частина рослини поступово покривається оболонкою, припиняючи ріст. Розмножується рослина цибулинами, які викопують із ґрунту в липні, усуваючи дочірні цибулинки. На початку серпня цибулини висаджують у ґрунт на відстань 20 см одна від одної. Оптимальні умови для розвитку — будь-який сирий садовий ґрунт. Рослина невибаглива, без особливого догляду росте на одному місці досить тривалий час. В альпінаріях використовують у групових посадках, висаджуючи так, щоб на вільних місцях після збору цибулинок із ґрунту можна було посадити повзучі сланкі однорічні рослини. У народі ще називають дикий шафран, зимовик, мороз, морозець.

Гібриди пізньоцвіту вийшли в результаті схрещування пізньоцвіта звичайного (Colchicum latifolium Sibth. et Smith.) з пізньоцвітом чудовим (Colchicum speciosum Stev.). У рослин утворюються великі цибулини, покриті коричневою перетинчастою оболонкою. Навесні з них виростають великі широкоподовгасті глянсуваті листки, які до кінця весни в'януть і обпадають. Влітку рослина перебуває в стані вегетативного спокою. Розцвітає вона восени, найчастіше у вересні, коли з'являються квітки. Вони яскраво-рожевого та лілувато-рожевого відтінку, схожі на квітки шафрану. Рослина відмінно розвивається в гарному глиняному садовому ґрунті на сонячній ділянці, іноді в півтіні і навіть у тіні. Розмножується дочірніми цибулинами в той час, коли в рослини починається період вегетативного спокою. Саджають цибулинки на глибину 15-20 см. В альпінаріях цю садову квітку використовують у групових посадках, у великих альпінаріях висаджують на великі ділянки.